Міністерство науки і освіти України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра САПР Лабораторні роботи №4 з курсу: «Розробка систем комп’ютерного проектування» на тему: «Програмування додатку до P-CAD 2001»  Постановка задачі В четвертій лабораторній роботі я розкажу постановку задачі яка стоїть переді мною. Насамперед мені потрібно освоїти код ASCII і розібратись в координатах контактних площадок і провідників. Серед яких будуть обиратись і виправлятись проблемні зазори. Для цього мені ще потрібно зрозуміти методи та алгоритми трасування. Які я зараз вам і покажу. Постановка завдання трасування Трасування з'єднань є, як правило, заключним етапом конструкторського проектування і полягає у визначенні провідників, що з'єднують еквіпотенціальні контакти елементів, і компонентів, що складають проектований пристрій. Завдання трасування - одне з найбільш трудомістких в загальній проблемі автоматизації проектування САПР. Це пов'язано з кількома чинниками, зокрема з різноманіттям способів конструктивно-технологічної реалізації сполук, для кожного з яких при алгоритмічній вирішенні завдання застосовуються специфічні критерії оптимізації та обмеження. З математичної точки зору трасування - найскладніше завдання вибору з величезної кількості варіантів оптимального рішення. Одночасна оптимізація всіх з'єднань при трасуванні за рахунок перебору всіх варіантів в даний час неможлива. Тому розробляються в основному локально оптимальні методи трасування, коли траса оптимальна лише на даному кроці за наявності раніше проведених з'єднань. Основне завдання трасування формулюється наступним чином: за заданою схемою з'єднань прокласти необхідні провідники на площині (платі, кристали і т. д.), щоб реалізувати задані технічні з'єднання з урахуванням заздалегідь заданих обмежень. Основними є обмеження на ширину провідників та відстаней між ними. Вихідною інформацією для рішення завдання трасування з'єднань зазвичай є список ланцюгів, параметри конструкції елементів і комутаційного поля, а також дані по розміщенню елементів. Критеріями трасування можуть бути відсоток реалізованих сполук, сумарна довжина провідників, кількість перетинів провідників, число монтажних отворів, число міжшарових переходів, рівномірність розподілу провідників, мінімальна область трасування і т. д. Часто ці критерії є взаємовиключними, тому оцінка якості трасування ведеться по домінуючому критерію при виконанні обмежень за іншими критеріями або застосовують адитивну чи мультиплікативну форму оціночної функції, наприклад такого вигляду: